Як підтримати ветерана вчасно? Як допомогти йому повернутися до мирного життя, не втративши сенсу та гідності? Відповіді на ці питання шукає громадська організація «Простір Перемоги», що працює у Рожищі. Про шлях її створення, роботу, виклики й цілі – у розмові з ініціатором – ветераном війни і фахівцем із супроводу ветеранів КУ «Центр соціальних служб Рожищенської міської ради» Володимиром Криволапчуком.
Як виникла ідея створити громадську організацію «Простір Перемоги»?
Ідея створення ГО з’явилася з усвідомлення того, що далеко не всі державні механізми підтримки ветеранів працюють так, як би мали. Держава, безумовно, має програми допомоги - наприклад, лікування чи оздоровлення, але вони часто обмежені кількістю місць або фіксованими датами. Натомість ветеран потребує допомоги вже й негайно: він щойно пройшов через пекло війни, йому потрібно відновитися, відпочити, знайти роботу, або ж розпочати власну справу. Саме тому ми створили «Простір Перемоги» – щоб допомога приходила вчасно, щоб ветеран міг швидко отримати те, що потрібно саме йому.
Хто став ініціаторами об’єднання і хто входить до команди?
Ініціатором був я. До команди долучився мій колега з ветеранського супроводу Сергій Данилюк. Він займається документацією, подачею декларацій, реалізацією проєктів. А моїм заступником став Роман Гаврилюк – експоліцейський з Ківерець, який має великий досвід роботи з людьми.
Яка місія вашої організації? Які цілі ставите перед собою?
Наше головне завдання – це допомогти ветерану адаптуватися до цивільного життя. Ми також працюємо з діючими військовими, допомагаємо їм і матеріально, і морально, вирішуємо сімейні, юридичні питання. Ми прагнемо бути тією опорою, яка поруч із людиною і на фронті, і в тилу.
Чому саме така назва – «Простір Перемоги»?
Тому що сама по собі участь у війні й повернення з неї – це вже перемога. А далі має бути ще одна важлива перемога – у мирному житті. Коли ветеран проходить адаптацію, знаходить своє місце в суспільстві, реалізовується в роботі чи власній справі – це теж перемога. Наш простір створений саме для того, щоб підтримати цю другу, не менш важливу частину шляху.
Яку підтримку ГО надає ветеранам та їхнім родинам?
Ми існуємо лише три місяці, але вже маємо низку реальних справ. Насамперед – це допомога діючим військовим: автомобілі, 3D-принтери та інше спорядження, яке нам вдається отримати завдяки міжнародним партнерам. Це переважно волонтерська діяльність.
Окрім того, ми надаємо можливість ветеранам, які мають ідеї чи бажання розвиватися, пройти навчання в Київській школі бізнесу. Кожен охочий може звернутися до нас – і від імені ГО поїхати на п’ятиденний курс, де розповідають, як отримати грант, започаткувати бізнес і правильно його розвивати. Після навчання випускники отримують супровід на всіх етапах реалізації своєї ідеї.
З якими запитами найчастіше звертаються до вас ветерани?
Поки що ветерани звертаються переважно до нас як до фахівців із ветеранської політики, а ми вже дивимося, чим можемо допомогти як громадська організація. Найчастіше запити стосуються відпочинку.
Якщо державних програм відпочинку немає, ми самостійно, від імені ГО, звертаємося до санаторіїв, відпочинкових баз і домовляємося про розміщення людей, які потребують відновлення. Так само співпрацюємо з реабілітаційними центрами.
Незабаром у Рожищі має відкритися реабілітаційний центр на базі ДЮСШ – там ветерани зможуть безкоштовно проходити реабілітацію.
Завжди з готовністю відгукуються на наші звернення санаторії «Пролісок» (Ківерцівська громада) та «Турія» (м. Ковель). Вони часто надають можливість безкоштовного відпочинку для ветеранів і їхніх родин, зокрема й для сімей з дітьми.
Чи маєте спеціалістів із психологічної допомоги та правової підтримки?
Правова допомога в нас є - наразі ми можемо надавати консультації з юридичних питань. Що стосується психологічної підтримки, то маємо на меті залучити саме військового психолога, а не соціального. Адже це специфічна сфера, і важливо, щоб фахівець мав відповідний досвід.
Однак тут виникає складність - для залучення кваліфікованих спеціалістів потрібне фінансування. На жаль, наразі ніхто нас не підтримує фінансово, працюємо на волонтерських засадах. Навіть поїздки до Києва чи на Донбас ми фінансуємо власним коштом. Але ми активно працюємо над цим: пишемо проєкти, подаємося на гранти, але це потребує часу. Поки що проєкт існує виключно завдяки нашій ініціативі та ентузіазму.
Чи відкриті ви до волонтерів і як можна доєднатися до вашої діяльності?
Так, ми відкриті до волонтерів і постійно співпрацюємо з ними. Шукаємо нових партнерів і донорів, адже прагнемо допомагати тим, хто цього потребує. Нещодавно, наприклад, завезли допомогу людям, які постраждали від ракетного удару в Луцьку – вона надійшла з Польщі завдяки нашому польському волонтеру.
Окрім того, я є головою первинної організації підтримки ветеранів міста Луцька Всеукраїнської профспілки захисників України серед спортсменів і працівників сфери спорту, яка об’єднує понад 50 тисяч учасників. Завдяки цьому вдається вирішувати багато питань, допомагаючи одне одному.
Ми також співпрацюємо з місцевим Молодіжним центром. Нещодавно я став співорганізатором масштабного пішого марафону з Гааги до Києва, який ініціювала нідерландська ГО Netherlands for Ukraine Foundation. Під час цієї події познайомився з учасниками «Євромайдану», тож плануємо й надалі розвивати міжнародну співпрацю.
Але щоб залучити нових партнерів, нам потрібно стати більш публічними. Саме тому ми дуже потребуємо людину, яка б відповідала за соціальні мережі та просування нашої організації.
Чому для вас важлива робота з ветеранами?
У першу чергу тому, що я сам - ветеран. І я зіштовхнувся з тією реальністю, яка чекає після повернення з фронту. Одного разу до мене звернувся побратим із запитанням, чи не знаю я якоїсь «шабашки». І мене це дуже зачепило. Так не має бути. Держава повинна бути першою, хто простягає руку допомоги ветеранові: забезпечує можливість працевлаштування, підтримує, сприяє адаптації.
На жаль, часто буває, що люди після війни просто не знають, куди себе подіти. Саме тому виникають проблеми з алкоголем, залежностями, моральним виснаженням. Їм потрібно допомогти. Я не кажу, що цю допомогу потрібно нав’язувати – усе залежить від самого ветерана: хоче він її чи ні. Але він має знати, що така підтримка існує, що є ті, хто готовий стати поруч.
Мене найбільше хвилює соціальна несправедливість. Коли ти на війні – ти всім потрібен. Всі звертають на тебе увагу, дякують, допомагають. А коли повертаєшся – настає тиша й байдужість. Особливо важко тим, хто отримав поранення чи повернувся з ПТСР. Адаптація після війни – складний процес, і ми маємо зробити все, аби кожен ветеран знайшов себе в мирному житті.
Які історії вас найбільше вразили під час цієї діяльності?
Одна з найбільш вражаючих – це масштабна допомога наших міжнародних партнерів із Чехії, яка загалом склала близько 4 мільярдів гривень. Вони передавали найрізноманітніші речі – від автомобілів і 3D-принтерів до запчастин. Допомога надходила траншами, приблизно раз на місяць, і передавалася безпосередньо конкретним бойовим підрозділам. Це дуже потужна і цільова підтримка, яка рятувала життя.
Зараз до мене звернулися хлопці з проханням дістати мотоцикл, мабуть, будемо відкривати збір. Але ситуація з цим стала значно складнішою. Люди дедалі важче відгукуються. Волонтерів стало менше. Відчувається певне емоційне виснаження в суспільстві – багато хто втомився від війни, багато кому просто набридло допомагати.
А ще є інша сторона – коли ти по-справжньому втягуєшся у волонтерську або ветеранську діяльність, то віддаєш у неї всього себе, не думаючи про себе. Але коли настає момент, коли самому важко – дуже рідко хтось простягає руку допомоги. І це, мабуть, вражає не менше за все інше.
На вашу думку, що сьогодні найперше потрібно ветерану після повернення з фронту?
Передусім – розуміння. Усвідомлення того, що ця людина була на війні, що їй складно, що її досвід і стан відрізняються від інших. Але важливо – без жалості. Йдеться не про співчуття, а про підтримку й повагу до пережитого.
Далі – чітка й послідовна допомога:
- Лікування. Після фронту майже кожному потрібна медична допомога – на війні здоров’я страждає сильно.
- Відпочинок і адаптація. Причому не пасивний, а активний – бажано в колі таких самих ветеранів, де можна відновитися психологічно.
- Соціалізація через роботу або власну справу. Людина має бачити перспективу, відчувати свою потрібність і мати можливість реалізувати себе в мирному житті.
Якщо ці етапи проходити послідовно – ветеран швидше повертається до повноцінного життя.
На жаль, зараз на державному рівні ці кроки є, але вони розрізнені. Наприклад, ветеран приїжджає і потребує лікування, але в лікарні немає місць. І поки він чекає, проходить час, за який людина може замкнутися в собі, втратити мотивацію або шукати розради в алкоголі. Саме тому підтримка має бути комплексною, швидкою й чітко скоординованою.
Як суспільство може стати більш чутливим і підтримувальним до людей, які пройшли війну?
Насамперед – це просте розуміння. Треба пам’ятати, що кожен ветеран має свій досвід, свої травми. І якщо людина, яка повернулася з війни, щось робить або говорить «не так», важливо не засуджувати одразу, а спробувати зрозуміти, чому так сталося.
Звичайно, є межі. Якщо ветеран, наприклад, перебуває під алкоголем і поводиться агресивно – це вже не можна терпіти. У таких ситуаціях треба звертатися до відповідних органів.
У наших подальших планах – створити посаду спеціаліста, який виїжджатиме на такі виклики й допомагатиме врегуловувати конфлікти. Але дуже важливо, щоб цю посаду обіймала людина, яка має авторитет і повагу в ветеранському середовищі. Бо, чесно кажучи, просту цивільну особу багато ветеранів просто не будуть слухати або сприймати серйозно. Тож має бути свій до свого – з розумінням і довірою.
Які найближчі проєкти планує реалізувати «Простір Перемоги»?
Наразі ми працюємо над кількома напрямками. Один із найближчих проєктів – це створення літніх кінотеатрів у Рожищі та Ківерцях. Це не просто про перегляд фільмів, а про створення простору для спілкування, відпочинку та неформальної взаємодії між ветеранами та громадою.
Наступний напрям – підтримка ветеранського бізнесу. Ми плануємо співпрацювати наділі з Київською школою бізнесу, аби спрямовувати ветеранів на розвиток власної справи. Там дійсно дають все необхідне – від навчання й менторства до ресурсної підтримки. Від самих ветеранів потрібно тільки одне – щоб вони прийшли до нас. Навіть якщо людина має нульове уявлення про бізнес, їй допоможуть опанувати нові знання та знайти себе у мирному житті.
У ширшому сенсі, всі наші проєкти спрямовані на соціальну адаптацію та реінтеграцію ветеранів. Це може бути різний формат, але суть одна: дати людині після війни ціль, мету, відчуття, що вона потрібна.
Ми розуміємо, що якщо цього не зробити зараз – ми ризикуємо втратити цілу спільноту, як це вже сталося після війни в Афганістані та інших. Історія показує: про ветеранів дуже швидко забувають, і вони залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Ми хочемо змінити цей сценарій.
Щоб ви хотіли бачити через рік або п’ять років після старту роботи ГО?
Через рік ми хочемо бачити нашу громадську організацію відомою на регіональному рівні. Щоб про нас знали в кожній громаді, і щоб кожен ветеран, який звернувся, отримав реальну допомогу.
Через п’ять років бачимо себе вже на рівні всього західного регіону. Ми маємо амбіції розширюватися, тому що зараз, на жаль, Захід не такий згуртований, як міг би бути. Якщо подивитися на Львів, то там усе працює дуже швидко: від ідеї до реалізації – кілька тижнів. У нас же часто це займає пів року або й більше. І ми хочемо змінити цю динаміку.
Ваше побажання ветеранам та їхнім родинам?
Ветеранам хочу сказати одне – приходьте самі. Не дружина, не мама, не сестра – саме ветеран має усвідомити, що йому потрібна допомога. І це не соромно. Навпаки – це сильний крок.
Можна просто прийти до нас – познайомитися, поговорити, поділитися своїми думками чи ідеями. Ми завжди відкриті. Чим зможемо – допоможемо. А, можливо, і ви допоможете нам у вирішенні деяких питань. Бо простір, який ми створили, – це не тільки для ветеранів, а разом із ветеранами.
Контакти ГО «Простір Перемоги»:
📞 Володимир Криволапчук — 050-811-02-86
📞 Сергій Данилюк — 096-181-42-82
Розмовляла Ірина Зенц